Dokiya Humenna - Dokiya Humenna

Tento článek obsahuje a seznam doporučení, související čtení nebo externí odkazy, ale jeho zdroje zůstávají nejasné, protože mu chybí vložené citace. Prosím pomozte zlepšit tento článek představuji přesnější citace. (Červenec 2020) (Zjistěte, jak a kdy odstranit tuto zprávu šablony)

Dokiya Humenna (ukrajinština: До́кія Кузьмівна Гуменна, 10. března 1904 - 4. dubna 1996) byl a ukrajinština a Ukrajinský Američan spisovatel, jeden z nejplodnějších autorů literatury Ukrajinská diaspora.^[1]

Životopis

Dokiya Humenna (Докія Гуменна) se narodila 10. (23) března 1904 ve vesnici Zhashkiv Kyjevská oblast (Nyní Čerkaský region ). Narodila se v rolnické rodině (linie jejího otce Kuzmy Humenného). Matka Dariya Kravchenko pocházela ze zbídačené šlechtické rodiny. Humenna studovala na Zvenygorodské tělocvičně. V roce 1920 nastoupila na učitelskou školu v Stavyshche. Nakonec studovala literaturu na Kyjevská univerzita, kterou ukončil v roce 1926.

Její první literární esej „U Stepu“ (In the Steppe, 1924) jí zajistila místo na majoru Sovětský ukrajinský literárních časopisů a připojila se ke svazu venkovských spisovatelů «Pluh» („Pluh“). Humennovy cykly esejů a románů Lysty z Stepovoyi Ukrainy (Dopisy z Ukrajinské stepi, 1928-1929), Strelka kolebletsja (Šipka osciluje, 1930), Kampanija („Kampaň“) a „Eh, Kuban Ty Kuban Khliborodnaya“, 1929) byly publikovány v časopisech Pluh a Chervonyi shlyaha popsal úpadek ukrajinského života a kultury. Tato díla vyvolala tvrdou nedůvěru ze strany Sovětský režim a Humenna nebyla přijata do nově vytvořeného Svazu spisovatelů Ukrajiny a byla umlčena, i když jí unikl přísnější trest.

Musela pracovat jako stenografka v Kyjev. V roce 1937 se podílela na vykopávkách Tripolie kultura osady v Kyjevě. V roce 1940 vydala povídku „Virus“, která vedla k dalšímu cyklu tvrdé kritiky. Během druhé světové války byla nucena emigrovat v roce 1943 a cestovala pěšky do Lvov, kde přispívala do místních časopisů.

Po válce emigrovala do Rakousko a Německo. Během svého pobytu v táborech vysídlených osob v letech 1946–1949 nastoupila do umělecko-literární organizace Mystetsky Ukrainsky Rukh (MUR). Humenna vydala sbírku „Kurkulska Viliya“ (1946) a pustila se do své hlavní čtyřdílné práce, Dity Chumatskoho Shliakhu („Děti Mléčné dráhy“, 1948–1951), kterou dokončila po přestěhování do Spojené státy k trvalému pobytu v roce 1950. Stala se a Občan USA v roce 1959. Působila v ukrajinských amerických organizacích a začala vydávat literární díla, která na Ukrajině nemohla publikovat. H Je autorkou více než 20 knih, které ji zařadily mezi nejplodnější autory knihy Ukrajinská diaspora.

Zajímala ji historie a archeologie Ukrajiny a starověké umění. Také se zajímala o objevení původu duchovního života svých předků. Její trvalý zájem o feminismus, prehistorický život, mytologii a archeologii je patrný v dílech jako „Mana“ („Delusion“, 1952), „Velyke Tsabe“ („The Great Tsabe“, 1952, přístupná expozice trypillské kultury), „Zolotyi Pluh“ („Zlatý pluh“, 1968) a další. Její cesty se odráží ve sbírce esejů „Bahato Neba“ („Lot of Sky“, 1954) a „Vichni Vohni Alberty“ („The Eternal Flames of Alberta“, 1959) a v povídkách v „Sered Khmarosiahiv“ "(" Among the Skyscrapers ", 1962). Humenna se přímo podílel na vytvoření Sdružení ukrajinských spisovatelů „Slovo“.

Dokiya Humenna zemřela 4. dubna 1996 ve svém bytě na Manhattanu, New York City. Byla pohřbena v Ukrajinský pravoslavný hřbitov sv v South Bound Brook, New Jersey.

Reference

• http://chtyvo.org.ua/authors/Humenna_Dokia/
• http://studentam.net.ua/content/view/8481/97/

Odkazy z článku Ukrajinská Wikipedie

• В. О. Мельник. Гуменна Докія Кузьмівна // Енциклопедія сучасної України: у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. - К., 2003–2019. - ISBN  944-02-3354-X.
• Гуменна Докія // Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імене гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде життя; Львів; Київ: Глобус, 1955–2003. - Т. 2. - С. 459. *
• Шітературний шлях Докії Гуменної: До 60-ліття письменниці // Тарнавський Остап. Відоме й позавідоме. - К .: Час, 1999. - С. 330–335. *
• Дар Евдотеї. Іспит памяті. - Балтимор; Торонто, 1990. - T. 2. - С. 278–295.
• Білоус-Гарасевич М. Авторський вечір Докії Гуменної // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. - Детройт, 1998. - С. 311–317.
• Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). - 2004. - 6 берез. - С. 4.
• Бурій В. Письменниця з Шевченкового краю / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. - 1999. - 17 квіт. - С. 4.
• Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). - 1997. - 1 лист. - С. 2.
• Васьків М. Роман Д.Гуменної «Діти Чумацького Шляху» у контексті вітчизняної і зарубіжної романістики ХІХь ст - Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. - С. 129–145.
• Дражевська Л. Спогад про Докію Гуменну // Нові дні. - 1996. - č. 558. - С. 19–20.
• Жила В. Відрадне явище // Визвольний шлях. - 1984. - č. 9. - С. 1150–1151.
• Жила В. Збуджують думки, викликають роздуми ... // Визвольний шлях. - 1993. - č. 1. - С. 115–120.
• Іщук-Пазуняк Н. Всесвіт вражень від постати, долі й творів Докії Гуменної // Вибрані студії з історії, іінгвістико, - К .: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. - С. 247–262.
• Коломієць О. Проза Докії Гуменної (проблемно-тематичні та жанрово-стильові особливості): Автореф. дис ... канд. філол. наук / О. В. Коломієць. - Київ: Б.в., 2007. - 18 с.
• Костюк Г. А перехрестях життя та історії: до 70-річчя і 50-річчя літ. діяльності Докії Гуменної // У світі ідей і образів. Вибране. - Мюнхен: Сучасність, 1983. - С. 311–352.
• Лаврусенко М. І. Український літературний процес 1920-30-х років о оцінці Докії Гуменної (на матеріалі спогадЕв в сад сао «саа сао« - 2011. - č. 3, Ч.1. - С. 134–140. [2]
• Ляшко С. М. Гуменна Докія. // Енциклопедія Трипільської цивілізації. - К., 2004. - Т. II. - С. 140.
• Мариненко Ю. Докія Гуменна та її роман «Діти Чумацького Шляху» // Дивослово. - 2000. - č. 8. -С. 9-13.
• Мушинка М. Докія Гуменна та її «діти…» // Слово і час. - 1993. -Ne. 1. - С. 26–35.
• Мушинка М. П'ять разів «перехоронена», а все-таки жива // Сучасність. - 1995. - č. 4. - С. 139–143.
• Несіна О. «Родинний альбом» Докії Гуменної // Нові дні. - 1971. - č. 261. - С. 13–15.
• Ніколюк Т. Інтертекстуальність як спосіб «інакомовлення» у повісті Докії Гуменної «Небесний змій» // Слово - 2005. - č. 10. -С. 22–30.
• Олександрів Б. Ювілей видатної письменниці (До 70-ліття Докії Гуменної) // Жіночий світ. - 1974. - č. 5. - С. 5–6.
• Онишкевич Л. Гуменна Докія // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред.
• Д. Маркусь. - Нью-Йорк - Чикаго, 2009. - Кн. 1. - С. 192–193.

Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.О. Зінкевич, С. Караванський: Докія Гуменна - письменниця і неУкраїнська письменниця Докія ГуменнаІнститут історії УкраїниКниги Докії Гуменної у е-бібліотеці «Чтиво» Книги Докії Гуменної на ДіаспоріяніRodovid.orgУ Родоводі є генеалогічне дерево цієї людиниГуменна Докія Кузьмівна